Практика вишивки відома з незапам’ятних часів. Стародавній схід, Антична цивілізація, доколумбова Америка, дохристиянський північ Європи – в цих та інших куточках планети, відокремлених один від одного тисячами кілометрів, розвивалося мистецтво вишивки на тканинах і більш щільних матеріалах.

Вишивка одягу на території сучасної України практикувалася ще за часів скіфської культури (VIII ст. до н.е. – IV ст. н.е.), потім – в слов’янських племенах, згодом – в Київській Русі. Спілкування з іншими народами впливало на техніку вишивки, і все ж мистецтво місцевих майстрів зберігало свою самобутність. Так само, не дивлячись на еволюцію мистецтва вишивання з плином часу, український народ зумів зберегти у ньому певну типовість неповторного барвистого орнаменту, образів і технік. У підсумку ці особливості вишивки вплинули на становлення вигляду національного українського костюма, головним елементом якого стала вишиванка. Поряд з цим сформувалося і особливо-шанобливе ставлення до даного одягу – її стали почитати як святиню, а святкові сімейні вишиванки дбайливо зберігалися і передавалися з покоління в покоління.

Наші предки вірили, що з’єднання певних символів на вишиванці може принести в їхнє життя благополуччя, а з’єднання інших – навпаки, невдачу. На основі цього для візерунка вибиралися символи, які не конфліктують між собою і у майбутньому зададуть позитивний вектор розвитку в житті носія вишиванки. Сплітаючись на одязі в єдиний орнамент, різні символи служили оберегами від негативних впливів, передавали людині частину сильних якостей, притаманних тому чи іншому об’єкту цього світу. Все це посилювалося замовленнями та молитвами, з яких починалася робота над вишиванкою і якими вона закінчувалася, що, звичайно ж, активно використовували майстрині, роблячи вишиванки для рідних і друзів. Не важко здогадатися, що символіка візерунків також залежала і від того, кому призначалася ця вишиванка, – жінці, чоловікові, нареченому, сімейним, самотнім…

З давніх-давен ставши частиною національного українського одягу, зараз вишиванка ще більше служить своєрідним ідентифікаційним кодом українців – тих, хто шанує історію і культуру своєї батьківщини. Святкові і повсякденні, офіційні і спортивні, вишиванки набувають популярності як на їхній батьківщині, так і за кордоном.

Одягнувши вишиванку в будь-якій точці світу, людина висловлює свою підтримку інтересів і незалежності України. Визнає її багату спадщину. Вносить свою особисту лепту у відродження її національної культури.

А крім цього, вишиванка – це просто красиво.

Автор – Павло Янченко,

студент групи ЛС-3/22

Лікувальна справа