Запрошуємо до знайомства під новим кутом зору




Шановні абітурієнти та батьки!

Саме для вас ми відчиняємо двері у робочий процес медичного коледжу: навчання, спілкування, виховання, проблеми і «гострі кути», знахідки і відкриття…

Тобто, наше «внутрішнє життя-буття», яке ніколи, наголошуємо, ні-ко-ли, не відмежоване від реалій сьогоднішнього дня і спрямоване на досконалість знань і вмінь та спроможність надати потрібну медичну допомогу.

Отже, пройдемо  навчальними аудиторіями.

У  цих кабінетах майбутні медичні сестри опановують свою професію від «А» до «Я». Панує особлива тиша: динамічна, напружена, наповнена рухами. Головні дійові «особи»руки та очі студентів у процесі  відпрацювання практичних навичок: ін’єкції, зондові маніпуляції, вимірювання тиску, приготування дезрозчинів тощо. Але як магніт, найбільше притягують «діти» – ляльки, точна копія новонароджених: хлопчики та дівчатка. Кювез, маляті надають реанімаційну допомогу, інших перевіряють на стан пуповини, закрапують очі, змащують складочки на шкірі; інших сповивають (тут стос – справжніх пелюшок, чепчиків, розпашонок). Електронні ваги дуже лагідно «приймають» немовля та висвітлюють його вагу. Кабінет заповнений обладнанням, але так точно, що відразу знаходиш потрібне. Алгоритм дій для студентів закладено  вже в плануванні та розташуванні обладнання  та наочності.  Викладач-практик знає, що місце навчання і майбутньої роботи повинні бути максимально наближені, щоб полегшити адаптацію студентів під час самостійної роботи. Хочеться до всього доторкнутися руками, але перехоплюємо здивовано-стурбовані погляди студентів: тут стерильний столик, а це тільки для справи… а просто для цікавості? Ні. Мотивація включена з першого кроку в кабінеті, з бездоганного вигляду викладача, а ще з посмішки заохочувальної і приязної:  

«У Вас все вийде…Не відразу… Вчимось».

Кабінет хірургії наповнений іншим змістом: блискучим, холодним, жорстко-раціональним і логічним. Суєти немає теж, але тут потрібна оперативна швидкість: зупинка кровотечі, відновлення дихання, накладання пов’язки, шини. Вражає набір хірургічних інструментів, фантоми, муляжі з різними видами травм, ушкоджень, переломів. Є моторошні… але життя дає і страшніші випадки трагедій в побуті, ДТП. Завдання викладачів хірургії  – навчить студентів: найперше – опанувати емоції у критичних ситуаціях, правильно зорієнтуватись і надавати екстрену і не тільки допомогу потерпілим

Це той випадок,  «коли очі бояться, а руки роблять потрібну справу». 

Хірурги – особливий «клан» у медицині, може тому тільки обрані студенти успішно працюють у реанімаційних відділеннях міста та області, на «швидких», бо  опановують хірургію комплексно, розвиваючи особистісні якості: саморегуляцію, самовдосконалення, чітку систему особистого життя. Нічого зайвого.

Далі кабінети акушерства та гінекології. Дуже делікатні дисципліни: «Акушерство» та «Гінекологія». Студентка запізнилась і на запрошення викладача проходить, стривожено заперечує: «Я ще не перевзулась».  Показник ставлення до майбутньої роботи, хоча це навчальний кабінет. У ньому не знаєш, про що запитувати, та викладач негайно включається: «старі» фантоми породіль»; а ось нові: можу показати (далі іде професійний перелік ускладнень у пологах, положення плоду, дія акушерки і лікаря, стан пуповини, пацієнтки…).

Відчуття справжності процесу неймовірне, та й викладач акушер-гінеколог певно має небесне благословення за свою багаторічну роботу. Студентки не приховують лукавий вогник задоволення від того, яке враження вони отримують.

Дай їм, Боже, непогасності бажання вчитись, працювати, розвиватись і справдити надії Вчителя, Батьків і майбутніх породіль – словом, відбутись!

Може нелогічно, але тепер до теорії. При її складності: спеціальна термінологія, латина, об’ємні фоліанти: атласи, словники, довідники – студенти все ж горді від такої «навали» знань, бо вони змінюють їх у контексті причетності до професії: спочатку це «ескалатор» – викладач піднімає та заохочує студента, потім включається бажання і усвідомлення ЗНАТИ; тоді вже по сходах знань і звершень студент піднімається самостійно. Досягти цього прагнуть усі викладачі, тому що в сутності таланту навчати – це бажання вчителя, щоб студенти випередили його.

Кабінет анатомії – музейно-геометрично світлий, наповнений блиском шляхетних  медичних шаф і безліччю наочності. Тут викладачі особливо не визнають «Артефактів» – усякий орган, нерв, судина, суглоб мають своє місце і помилка – це безжалісна «двійка» – заслужена і справедлива, бо анатомію взагалі, тобто свою, а значить і пацієнта, треба знати досконало і точно. Може тому тут найбільше «анекдотичних» відкриттів  студентів та формулювань. А з часом все стає на свої місця. Тому престижно зробити не один «підхід» до заліку і отримати «добре» під суворим поглядом викладача, що потеплішає до м’якої іронії і схвальної посмішки. Так «гризуть» граніт науки. І на здоров’я «гризуть».

В Кам’янському медичному  коледжі є навчальний корпус, де студенти вчаться майстерності реставрації, протезування зубощелепного апарату людини – «Стоматологія ортопедична». Відділення невпізнанно змінилось – білосніжне; нові меблі, устаткування, обладнання, комфортні умови для кожного студента, починаючи від особистої шафи  під одяг та взуття. Кваліфікований штат спеціалістів-викладачів. Професія на наш погляд – привілейована, тому що здатна змінити не тільки зовнішність, а й долю людини. Гарні зуби – це гарні можливості у самореалізації. Завжди маємо конкурс  на відділення. Та зауважуємо. Тільки ретельним, старанним, терплячим і творчим гарантований професійний успіх. Дрібниць в ній немає. Є – ювелірна точність. 

 Приходьте і погляньте.

Тепер завітаємо до навчальних кабінетів, розташованих на ІІІ-му поверсі. Кабінети терапії забезпечують таку важливу ділянку навчання майбутніх медиків, як внутрішні хвороби. Відповідально, системно викладачі-терапевти, професіонали, практики з колосального обсягу знань вчать нагальному, необхідному. Вдало поєднують теорію з практичними заняттями в лікувальних закладах. Вимірювання артеріального тиску, пульсу, частоти дихання, оцінка загального стану хворого, спілкування з пацієнтами; складно неймовірно, зважаючи, що кожний пацієнт має свої особливості перебігу хвороби, поведінку… тому, схиляємо голову перед терпінням, наполегливістю викладачів терапії, які справляються з поставленими завданнями.

Розмаїття аптек, кіосків, проблеми у застосуванні ліків спонукали керівників Кам’янського медичного коледжу повністю змінити «обличчя» кабінету фармакології, надати йому сучасного змісту з основною тезою: «Не нашкодь!». Крім спеціальних фахових знань, справжній спеціаліст – викладач фармакології скеровує студентів на адекватне застосування лікарських препаратів, їх повну відповідність стандартам, а

 значить безпеку і бажану терапевтичну дію.   

Але жодна теорія, знання з неї – недієві, без практики. В медицині життєво необхідним є навчання і практика в лікувальних закладах міста. Розповімо хоча б про один – дитяча лікарня міста. В ній обладнані два навчальні кабінети для студентів  медичного колежу і практичні заняття проводяться безпосередньо у відділеннях лікарні. Ми нікого не хотіли обійти, образить, але ж діти… Вони найбільш незахищені, вразливі і безпомічні, особливо хворі. В затишній конференц-залі дитячої лікарні девіз «Відповідаємо за майбутнє». У навчальних кабінетах є все для того, що ввійти у відділення, маючи достатній запас знань і вмінь – змістовні таблиці, зразки лікарських препаратів і медичне обладнання для найменших пацієнтів: зонди для годування, спеціальні шприци, флакони, освітлювальні прибори для догляду за дітьми.  Але головна робота у лікарні  починається з відділення новонароджених. На теоретичних заняттях і в лікарні вчать студентів лікарі-педіатри – всі досвідчені практики, віддані дійсно своїй професії, що стоїть «віч-на-віч» з проблемами дитинства багато років. Це досить рідкісна відповідність викладача – бути на своєму місці, однаково успішно як   лікарем, так і викладачем. Усі педіатри мають невтомну жагу нових знань, постійні учасники серйозних медичних форумів, на які отримують персональні запрошення.

Різні почуття переживаєш у дитячій лікарні: від болісних до світлих, від дитячих малюнків-подарунків на стендах. Подумки бажаєш, щоб усі ці діти були здорові і щасливі і  допомогу отримували належну від кожної ланки, причетної до дитинства, починаючи з головної. Діти – майбутнє нації, але ж без дорослих та їх любові і підтримки їм не обійтись.

Сподіваємось і віримо у благополучне дитяче майбутнє і вчимо, вчимо, вчимо своїх студентів медичній професії.

Звісно, це далеко не повна інформація. Вона не включила досягнення, наукові перемоги, злети студентського життя.

Про це ми говорили і писали раніше

То ж поставили акцент на професійності навчання, сучасній матеріально-технічній базі, зв’язку з практичними закладами охорони здоров’я.

Бажаючі можуть прийти і пересвідчитись, поставить питання, отримати відповідь.

І проблеми є, ми не виключення. Переваги також маємо.

Навчання у нас  – це виховання і спілкування, культура і захоплення, участь у багатьох наукових та студентських проектах.

Напередодні 89-ти річчя маємо право на підсумки, реальну оцінку та планування майбутнього. Сподіваємось і надалі знайомить широку громадськість з життям Кам’янського медичного коледжу, в якому зараз навчаються більше тисячі студентів

А це значить: потік медичного життя ширшає, завдання ускладнюються, сходи стають крутішими, зміни та реорганізація системи охорони здоров’я потребують нових підходів для успішного навчання.

Ми впевнені, впораємося, бо:

  • маємо історію;
  • вагомий професійний досвід;
  • кадри, що поповнюються молодими викладачами;
  • значний потенціал для поступу вперед відповідно вимогам часу.

Т.ТИМЧЕНКО, ДИРЕКТОР КАМ'ЯНСЬКОГО МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ