Життя під захистом любові і знань
Нагадуємо, що більше тисячі юнаків та дівчат долають сходи нелегкої медичної науки, щоб відбутись у професії і стати потрібними та щасливими у світі, що оточує нас.
На цю нелегку розмову з батьками нас підштовхнула подія, яка відбулась в гостинній актовій залі закладу освіти. Понад 600 студентів Кам’янського фахового медичного коледжу разом з викладачами, адміністрацією стали глядачами і слухачами дійства, присвяченого темі «Молодь проти СНІДу».
Здається – і питання знайоме, інформації достатньо, і «всі знають майже все про СНІД».
Але… все вийшло як треба і сколихнуло свідомість молоді, зірвалось несподіваною близькістю до кожного присутнього у залі.
Певно мало значення і місце проведення: ряди мовчазних фортепіано у фойє, високі пальми, стримані чергові і звуки, що долинали з усіх поверхів: неголосні, різноритмові інструменти не сперечались, а ніби вели розмову про щось… Це відразу насторожило і просто змусило всіх прислухатись до незвичних звуків. То ж тихий потік студентів-медиків заповнив ще тихіший зал, де «жила» лише музика.
Все, що відбулось потім – інтерактивно, зацікавлено з чіткою зміною подій, доречним гумором і страхом, відчаєм зі щоденників наркоманів, поведінкою однолітків на межі можливого і недозволеного краще відчути з відгуків наших студентів.
Цитуємо без змін
«Мене дуже вразило, яку потрібну інформацію нам показали: цікаво, зрозуміло, доступно. Більше всього я запам’ятала шляхи передачі ВІЛ-інфекції. Дуже вразило ставлення суспільства до хворих цією страшною хворобою. Деякі лікарі також відмовляють у допомозі таким ВІЛ-інфікованим. Я вирішила, що ніколи не буду відмовляти цим людям, а, навпаки, найбільше допомагатиму їм. Це вже проблема всього світу. Цифри хворих на СНІД у нашому місті шокували мене. Та тепер ми знаємо як не захворіть…»
«Я дізналась багато цікавого для себе особисто, про що розповім своїм друзям і, в першу чергу, другу. Бо найбільше шляхів передачі через статеві стосунки. Вразливими є наркомани, люди з ослабленим імунітетом». Ми не повинні бути байдужими, бо уникнути цієї хвороби ніхто не може, якщо не буде обізнаним у цьому питанні»
«Що мені найбільше запам’яталося!
Всі люди однакові, хоч людина і ВІЛ-інфікована, ми не повинні кинути її. Вони пригнічені своїм станом і самотужки намагаються якось вижити поміж багатьох людей. Хвороба може торкнутись кожного з нас, ніхто не застрахований!
А як співав юнак.
Пісня була така гарна, що розчулися до сліз. Мабуть, не в одного слухача вона залишиться у пам’яті!»
«Мені сподобалось, що піднімались теми, які зараз актуальні для молоді. Нас закликали не бути халатними, або неуважними до свого здоров’я і до самих себе. Треба не боятись робити тести на перевірку свого здоров’я, робити все, щоб зберегти своє здоров’я та своїх близьких»
«Вразив уривок зі щоденника наркоманки. Коли його читали, гадаю, плакав весь зал. Нас вчили через міні-сценки як правильно поводитись і чого не слід робити, щоб не заразитися. Взагалі все було класно!»
«Життя з наркотиком стає дуже поганим і вбиває людину поступово. Я задумалась над тим, як вберегти себе від зараження, бо це інфекція набула епідемічного характеру»
«Лікарі-інфекціоністи говорять, що цифри зареєстрованих хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих треба помножити на 10. Тому, це треба показувати усім: дорослим і молодим. Інформація була подана правильно і цікаво».
Я маю дуже сильні враження, особливо коли мова йдеться про дітей, які є ВІЛ-інфікованими
«Мені запам’яталося, як треба поводитись медичному працівнику у разі наданні допомоги хворому на СНІД. Нам показали все послідовно і чітко. Я буду обережною, моя майбутня робота – фельдшер і допомагатиму різним людям. Але мені стало страшно. І я всім бажаю бути обережними»
«В кінці заходу нам співали пісню. Всі почали вставати і засвічувати ліхтарики. Юнак повторював до нас: «Разве можно умирать в 25?» А мені взагалі тільки 17, моєму хлопцю теж. І я всім бажаю жити без СНІДу, ВІЛ-інфекції, тобто довго»
Ми недаремно передували нашу розмову словом «нелегка». Бо сподіваємося, що наш сайт подивляться багато батьків. То ж для вас, шановні батьки, цей АКЦЕНТ!
Найтонша і найміцніша ниточка любові починається в сім’ї. До чого це? Бо молодь вважає любов головним почуттям і все крутиться навколо нього: розчарування, радість, сум, зрада, закоханість, недовіра, успіхи. Нажаль, часто, юні кидаються у вир дорослих почуттів, бо їм дуже бракує батьківської любові, уваги, розуміння. Згадайте, коли ви останнім часом говорили зі своїми, вже дорослими, дітьми не про труднощі і гроші, кар’єру чи проблеми, а про своє ставлення до них, повагу до їх потреб і почуттів, намагаючись знайти точні і потрібні слова, що промовляються тільки рідними та найближчими людьми.
Не пригадуєте. А от ваші діти, наші дорослі студенти говорять наступне: (без купюр).
«Щоб ніколи в житті не мати відчуття втрати мами. Але я розумію, що це неминуче, тому я хочу, щоб вона була щаслива. Так, ми сваримось, це невід’ємна частина спілкування батьків і дітей. Та все одно, я їх дуже сильно люблю. Влітку я подарувала мамі троянду всього за 5 грн., але яка вона була щаслива»
«Зробили мамі подарунок. Вона була така смішна і радісна від несподіванки»
«На день Святого Миколая чекала подарунок і готувала їх батькам: мамі і тату. Сама отримала 200 грн. Це добре, але батьки могли б похвилюватись про подарунок, хай незначний і недорогий. Але не гроші… Так, я трохи засмучена»
«Мій найбільший страх-втрата рідних, недосказаність важливих слів: «Дякуємо! Ви найкращі! Я Вас люблю!»
«Я втратила бабусю, не встигла їй подякувати за все. Про свій вчинок буду жалкувати все життя!!!»
«Хочу злагоди в сім’ї. Помста, мені здається, є показником слабкості. Адже помста нічого не виправляє»
«В останній час в стосунках з батьками відчуваю невпевненість, часто образу, незрозумілість, хочу радості від чогось нового»
«Боюсь помсти, вона викрадає у людини щастя, ампутує почуття і може лишити здорового глузду. Це джерело зла і насильства»
«Вважаю, аби страху було менше і люди були розсудливі і менше б піддавались поганим емоціям»
«Мій дідусь замінив мені батька – завжди підтримував, допомагав, розумів. Особливо в скрутні моменти. Я втратила рідну, дуже рідну людину. Це моя найтяжча емоція»
«Наприклад, розглянемо дуже актуальну у наш час тему – це тема кохання. Ми завжди боїмось втратити кохану людину, але чому ми боїмось? Якщо все таки кохана людина вас залишає, то всередині розростається з великою швидкістю вогонь відчаю і самотності! Де знайти підтримку, куди піти з цим…?»
Як висновок
- подякуємо за неймовірну щирість написаного;
- відсутність імен авторів свідчить, що це є потрібним кожній людині;
- сім’я, може, останній теплий прихисток, особливо, у розбурханому суспільстві;
- чим міцніші зв’язки у членів родини, тепліші почуття, тим захищеніші ваші діти;
- діти в родині повинні завжди, не зважати на вік, бути потрібними, зрозумілими, відчувати батьківську любов;
- ніколи кількість грошей, витрачених на дітей, кількість часу, потраченого на виховання, не визначають його якість.
Сенс стосунків у щирості, правдивості і потребі людей один в одному
Наступний акцент:
Молодь дуже емоційна, імпульсивна, непередбачувана, непостійна, але це на перший погляд. Юні наші студенти часто розважливі, статечні, витримані, а багато їх думок претендують на афоризми. Ви в цьому вже впевнились. А тепер, в подарунок від наших студентів, їх незвичайне переживання емоцій – побажання:
- закоханості: бо це t-100о, колір червоний, запах шоколаду, знаходитися в серці;
- щастя, бо це t-40о, колір жовтий, запах квітів, кружляє навколо;
- любові, бо це t-70о, золотистий колір, м’ятний смак, запах свіжості, в серці.
Ми не завжди виграємо у двобої з жорстоким інформаційним натиском удаваної свободи, сучасних стосунків, стрімкого кохання, засилля легкої наживи, нівелювання цінностей сім’ї.
В багатогранній роботі за роки навчання формуємо в особі кожного студента зрілу людину, яка має власний позитивний досвід спілкування з однолітками та викладачами; відносно чистий інформаційний простір із знань медичних, суспільних, які підтримують впевненість, допомагають протистояти спокусам і викликам долі.
Медицина вже за час навчання дає студентам важливий життєвий реальний досвід. Для того щоб мати бажаний результат і спокійно дивитись у майбутнє потрібні сумісні зусилля: сім’я робить свою важливу справу, навчальний заклад допомагає прокладати дорогу вперед. Не можна одне замінити іншим: співпраця і порозуміння усіх ланок дасть можливість молодим відчути свою відповідальність перед батьками, викладачами, друзями, майбутніми пацієнтами і, на кінець, перед суспільством, яке їх приймає. Важко сказати, кому зараз складніше.
Але, у молоді попереду велика і довга дорога
Будемо сподіватися, що вона пройде не тільки під захистом любові і знань, а й бажанням поділитись цим скарбом з людьми, що потребуватимуть допомоги.
Завдання, як бачите, надскладне.
Та якщо від нашої з вами сумісної діяльності компас долі молодих вкаже на ті почуття, про які писали наші студенти, Кроки Життя для них зупиняться!
Т.Тимченко,
директор Кам’янського фахового медичного коледжу