Можливість поділитися з близькими своїми думками та хвилюваннями – це перший крок до збереження душевної рівноваги та психічного здоров’я. Та інколи нелегко буває наважитися розповісти батькам про свої почуття та потреби.
Ось декілька порад щодо того, як підготуватися до відкритої розмови з батьками, щоб зробити її простішою.
- Не поспішай — подумай над тим, що ти хочеш їм сказати. Збери думки докупи. Якщо тебе переповнюють емоції, не обов’язково виплескувати їх одразу. Навіть поділившись невеликою часткою своїх почуттів, ти зробиш дуже важливий перший крок, а продовжити можна наступними днями та навіть тижнями, відкриваючи свою душу поступово.
- Вибери слушний час і слушний спосіб спілкування. Дочекайся моменту, коли батьки будуть не зайняті, і почни з того, що тобі необхідно обговорити з ними дещо важливе.
- Будь щирим та відкритим. Якщо ти вже наважився/наважилася на розмову, розмовляй з відкритим серцем. Ти можеш вагатися, чи слід розповідати батькам про свої емоційні та психічні проблеми, можеш побоюватися, що до твоїх проблем не поставляться серйозно, або почуватися дещо ніяково, – все це зрозуміло і цілком нормально, проте слід пам’ятати, що батьки найчастіше хочуть найкращого для своїх дітей.
- Будь терплячим, не поспішай розчаровуватися та засмучуватися. У батьків може виникнути багато питань до тебе. Вони можуть спитати, як довго триває ситуація, про яку ти розповів/розповіла, або що вони можуть зробити, щоб допомогти. Будь готовим/готовою до цього і, якщо тебе так завалять питаннями, що тобі знадобиться взяти паузу, просто скажи батькам про це. Не бійся звертатися по допомогу до професійних консультантів. Попроси батьків, щоб вони допомогли тобі записатися до лікаря. Буде цілком нормально, якщо ти попросиш батьків піти разом з тобою до психолога.