Можливість поділитися з близькими своїми думками та хвилюваннями – це перший крок до збереження душевної рівноваги та психічного здоров’я. Та інколи нелегко буває наважитися розповісти батькам про свої почуття та потреби.
ПОРАДИ БАТЬКАМ Зі слів підлітків.
Що не завадило б робити батькам, щоб нам було легше ділитися з ними своїми думками та почуттями:
- Цікавитися тим, як ми почуваємося
Батькам слід показувати нам, що вони піклуються про наше ментальне здоров’я. Ми, молоді люди, здебільшого приховуємо від батьків наші справжні почуття, але нам важливо, щоб батьки цікавилися, як наші справи. Це зовсім не означає, що батьки мають знати про наше життя геть усе до дрібниць. Звісно, у нас є і приватне життя. Але батьки повинні знати, чи все гаразд з їхньою дитиною.
- Допомагати нам будувати здорові стосунки між батьками та дітьми
Доведіть не словом, а ділом, що вам можна довіритися. Вислуховуйте нас уважно. Станьте безпечною та надійною гаванню для своєї дитини, аби вона завжди могла на вас покластися. Намагайтеся зрозуміти свою дитину, її спосіб мислення та точку зору. Будьте до неї дружні, адже тільки так вона зможе розкритися та поділитися з вами своїми проблемами.
Не залишайте нас без уваги. Намагайтеся зрозуміти наш психічний стан, зважайте на ознаки душевних проблем і, якщо ви їх помічаєте, розпитуйте нас турботливо та ненав’язливо. Питайте, чи не потрібна нам допомога.
Цікавтеся, як наші справи, у такий спосіб, щоб у нас не виникало сумнівів щодо того, чи є ваша цікавість щирою. Щось на кшталт «Ти як сьогодні? Все гаразд?».
- Слухати й намагатися зрозуміти
Батьки мають пам’ятати, що їхня дитина – це окрема особистість зі своєю власною точкою зору. Інколи проблеми підлітків здаються їхнім батькам несерйозними та не вартими уваги, та все ж батькам слід намагатися ставитися до них зі співчуттям.
Слухайте нас, не перериваючи, і намагайтеся побачити речі, про які ми розповідаємо, нашими очима. Спробуйте зрозуміти, що ми переживаємо. З вашої точки зору ситуація може виглядати зовсім не болісною, але проблеми, в яких ви не бачите нічого надзвичайного, можуть лякати нас, адже ми з ними ще ніколи не стикалися.
І пам’ятайте: ми не завжди чекаємо від вас поради. Інколи нам хочеться, щоб ви просто уважно слухали, поки ми будемо виливати душу та розповідати про свої тривоги та негаразди.
ВИ КОЛИСЬ ВІДЧУВАЛИ ЩОСЬ ПОДІБНЕ?
«Мені здається, вони засуджуватимуть мене, якщо я намагатимуся розповісти їм про свій психічний стан».
Будь-хто, включаючи батьків, може викликати в нас небажання відкривати душу, ділитися думками, поглядами та переживаннями. Батьки мають обачно реагувати на слова та вчинки підлітка. Їм слід намагатися створити атмосферу відкритості та надійності, в якій немає місця для упередженості.
«Вони не слухатимуть і не намагатимуться зрозуміти мене. Їхнє ставлення до мене зміниться»
Підліткам доводиться проходити через багато труднощів: фізіологічні зміни, шкільне навантаження, все більший стрес від намагання бути прийнятним для соціуму. Це чималий тягар для організму, що росте, та психіки молодої людини. В неї виникають питання та формуються погляди. Їй хочеться говорити про важливі речі та про дрібниці. Ї їй дуже потрібен хтось, хто готовий її вислухати. Для неї це дійсно важливо. Часи змінилися, але ж усі ми колись були юними, тому кожен з батьків має спитати себе: «А як я почувався, коли був в такому ж віці? Чи хотілося мені, щоб мене почули та зрозуміли?».
«Вони нескінченно мене допитуватимуть, або перебільшуватимуть, або навпаки применшуватимуть мою проблему»
«Навіщо ти робиш з мухи слона?» – кожен з нас хоча б раз у житті звертався до когось з цими словами, або промовляв їх подумки, або чув їх на свою адресу. Батьки, полічить до десяти, перш ніж казати таке своїй дитині, інакше ви ризикуєте зачепити її почуття, і вона більше ніколи не відкриє вам душу.
«Щиро кажучи, я іноді просто не знаю, як мені висловитись»
Ти не ти, коли в тобі говорить підліток. Всередині тебе відбувається бурхливий процес самопізнання, і ти ставиш собі важливі та непрості питання: «Як донести те, що я думаю?», «Як мені зробити моє спілкування з іншими людьми дієвим?», «Я хочу бути почутим, але що саме я хочу сказати?». Ці та численні подібні думки постійно кружляють в голові юної людини, і це абсолютно нормально. Якщо батьки хочуть полегшити нам життя в цей непростий період, вони мають створити атмосферу відкритості та надійності, щоб ми могли вільно висловити свої думки та виразити свою особистість, коли ми нарешті вирішимо, що саме ми хочемо сказати, і будемо до цього готові.