Ми вийшли з минулого й сумуємо за ним.
І в любові до нації теж є сум за минулим.
Основне в нації — це спогад. До нації
прилучається тільки той, хто психічно
з’єднався з її минулим.
Валер’ян Підмогильний,
«Невеличка драма»
2 лютого 1901 року на Катеринославщині (нині Дніпропетровщина) народився Валер’ян Підмогильний, письменник, талановитий прозаїк доби Розстріляного відродження.
Друкуватися почав ще з школи під псевдонімом Лорд Лістер. У шкільному журналі він публікував свої пригодницькі оповідання. 1917 року було написане оповідання «Важке питання». 1919 року написав оповідання «Добрий Бог», «Гайдамака», «Пророк», «На селі» та опублікував оповідання «Ваня» та «Старець» у катеринославському збірнику «Січ». До першої збірки Підмогильного, яка була опублікована 1920 року й мала назву «Твори Т. 1», увійшло 9 оповідань: Старець; Ваня; Важке питання; Пророк; Гайдамака; Добрий бог; На селі; На іменинах; Дід Яким.
Літературна діяльність переривалась вчителюванням, працею у видавництвах. Так у 1920–1921 роках Підмогильний вчителював у Павлограді на Катеринославщині. У цей період важливу роль в становленні творчої особистості Підмогильного відіграв літературознавець Петро Єфремов, брат Сергія Єфремова. Саме П. Єфремову належить перша серйозна розвідка про творчість Підмогильного «Поет чарів ночі». Чималий вплив на Підмогильного мала особистість Дмитра Яворницького. Своїм духовним наставником у відчутті слова Підмогильний вважав Михайла Коцюбинського.
Особливе місце у творчій спадщині Підмогильного займають переклади творів французької літератури та філософії, зокрема: А. Франса, О. де Бальзака, Гі де Мопассана, П. Ампа, Вольтера, Д. Дідро, А. Доде, П. Меріме, Г. Флобера, К. Гельвеція, В. Гюго, Ж. Дюамеля та ін. Був організатором, редактором і перекладачем багатотомних видань О. де Бальзака, А. Франса. Письменник ґрунтовно вивчав не лише європейську літературу, а й філософію, зокрема праці К. Гельвеція, І. Канта, Ф. Ніцше, Ж.-Ж. Руссо, Б. Спінози, З. Фрейда, А. Шопенгауера, О. Шпенглера.
Творчість В. Підмогильного продовжує традиції української класичної літератури, яка свою поетику будувала на увазі до людини, співчуття до неї.
Роман «Місто» — найвидатніший твір письменника, який і нині читається з чималим інтересом.
Твори В. Підмогильного й тепер зворушують, зацікавлюють, спонукають до роздумів про життя в цьому химерному й жорстокому світі. Письменник тонко відчував час, у якому жив, але не поділяв тодішньої ідеології. Своєю творчістю він допомагав людині пізнати саму себе, свою малість і силу, а це не збігалося з морально-етичними принципами тоталітарного режиму, який і розправився з В. Підмогильним особливо жорстоко: арешт 1934 р., одиночка на Соловках, розстріл 1937 р.
Творчий шлях Валер’яна Петровича тривав лише 15 років. А потім його ім’я було вилучено з літературного процесу. Майже шістдесят років українському читачеві довелося чекати повернення творів Валер’яна Петровича Підмогильного. Після довгого забуття твори письменника вперше вийшли друком лише в 1989 році. Його переклади вважаються найкращими і охоче перевидаються сучасними українськими видавництвами.
Валер’яна Підмогильного було реабілітовано 1956 року.
На Байковому кладовищі Києва є могила сім’ї Підмогильних.
Джерело:Вікіпедія