Поетичне слово Тараса Шевченка як вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини

 

Щороку в березні в медичному коледжі проходить поетичний марафон «Єднаймо душі словом Кобзаря».  З приходом весни вшановуємо Тараса Григоровича Шевченка – Великого Кобзаря українського народу. Захід проведено з метою формування національної свідомості, шанобливого ставлення до успадкування духовних і культурних надбань українського народу.

Шанувати Шевченка – це значить шанувати рідну мову, культурні надбання народу.  Упродовж століть в устах патріотів рідного слова звучала наша мова, її берегли,  як перлину. У часи сьогодення українською заговорити на повний голос.

Цьогорічний поетичний марафон відбувся онлайн.  Учасники марафону декламували поезії Тараса Шевченка, презентували мініпроєкти, читали вірші про Великого Кобзаря українською та англійською мовами. Творчий проєкт групи ЛС- 3/22 «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями» за поемою «Катерина», автор проєкту Клименко Я., та робота  Булича М., студента гр. СО-49/21, «Думи мої, думи..» були представлені на Всеукраїнському онлайн-марафоні «Єднаймо душі словом Кобзаря».

Декламуючи поезії, студенти мали можливість доторкнутися до історії свого народу через вивчення творчості Великого Українця.  Кожен великий народ має свої знакові постаті. Такою постаттю для нас, українців, є Тарас Григорович Шевченко. Він був і залишається справжнім митцем, людиною незвичайної долі і незвичайного таланту, що здобула світову славу. А його поетичне слово – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини. І коли гостро постало питання, бути чи не бути українській мові і культурі взагалі: «Бути!» – відповів на це Великий Тарас своїми творами. «Бути!» – говоримо ми сьогодні.

Валентина Соснова, заступник директора з виховної роботи