Борис Павлович Мельниченко

ЛІКАР, ПАТРІОТ, ГРОМАДЯНИН

10 лютого 2019 року виповнилося б 100 років Борисові Павловичу Мельниченку – викладачеві Кам’янського медичного коледжу, який віддав 44 роки свого життя педагогічній діяльності. В повній мірі й про нього мудрість: «Бог дав людині два коліна для того, щоб схилити їх по черзі перед лікарем та вчителем».

Борис Павлович Мельниченко – патріарх медичного училища, прекрасний фармацевт, мудрий наставник і батько, незламний борець, митець за покликанням, патріот за духом і відчуттям національної причетності. Доля відпустила йому 95 років. Із них щоденник його життя включає студентські роки, війну (від і до), знайомство з Д.І. Яворницьким, роботу фармацевтом, викладацьку діяльність, виховання доньки та онука.

Вже багато років у Кам’янському  медичному коледжі працює донька Бориса Павловича – Людмила Борисівна – Відмінник охорони здоров’я, лікар, викладач. Два життя і одна доля – медицина.

Борис Павлович ніколи не обмежував свою діяльність тільки медициною. Він постійно захоплювався живописом, поезією. Вів глибоке дослідження з першоджерел родової Вовчківщини. Мельниченко Б.П. – почесний громадянин рідного краю, його біографія надрукована у книзі «Біль наш і гордість Полісся».

– Що можна назвати подвигом – життя чи окремі його сторінки? Поміркуємо на фактах.

Перше, під час війни на собі випробував трофейні ліки, перш, ніж призначити пораненим.

Друге, – попри загрозу трибуналу та СМЕРШу таємно вів щоденник «Від Дніпра до Дунаю» – безцінне свідчення минулої війни, які письменник О. Слонєвський опублікував аж у 2011 році.

Третє. Військова звитяга змінилась на інтелектуальну, запис у щоденнику: «День Перемоги я зустрів в Австрії. Ми ввійшли у Відень, на будинку бронзова вивіска  «Й. Штраус». Заходжу. У кутку фісгармонія. Сідаю. Награю «Катюшу». У цей час до мене заговорив австрієць. На прощання виніс товстий альбом нот, написаних рукою самого Й.Штрауса, і зробив на ньому дарчий напис».

На гостину до Бориса Павловича збирались представники інтелектуальної еліти нашого міста. Обговорювали новонадходження до бібліотеки та домашню художню галерею.

Спадок лікаря – педагога вражає і говорить про різнобічність його таланту та захоплень. Борис Павлович – людина рідкісної інтелігентності і таланту. Він нікого не обтяжив жодним проханням: тільки віддавав. І працював до останку.

Його спадок тихий і світлий, не зважаючи на таке складне і буремне життя.

Він не мав рідного брата, але по духу йому найближчим був незламний Василь Стус. Вражаюче точно це не тільки про В.Стуса, а й про Б.Мельниченка:

Що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

як в смерті обернуся до життя.

Його життя є дійсно подвигом, бо така людська гідність упродовж 95-ти років є показником сили духу. Ця людина вписана в сторінки кожного періоду розвитку нашої держави та Кам’янського медичного коледжу. У незабутні сторінки!

І зараз наш медичний коледж підтримує і розвиває славні традиції патріарха нашого закладу Бориса Павловича Мельниченка:

  • проводить колосальну просвітницьку діяльність;
  • запроваджує яскраві соціальні проекти;
  • запрошує до співробітництва громадські установи міста;
  • працює з молоддю Кам’янського та області, щоб допомогти зробити вибір і реалізувати його, здобувши найкращу професію на землі – медичну.

Вважаємо це нашим святим обов’язком і спадком Б.П.Мельниченка!