Поради батькам

Ваші діти стали дорослими і самостійними – цього не треба боятися. Кількість часу на спілкування різко зменшилась. То ж переведіть цю невелику кількість проведеного з дітьми часу у максимальну якість, а саме:

Універсальні правила спілкування

  • оберіть комфортне для всіх місце, дружню дистанцію – «поруч» і рівний, спокійний, стриманий тон розмови (якщо вона і надто серйозна);
  • ніколи не починайте зі звинувачень і крику;
  • теми ваших розмов повинні мати чітку постановку проблеми, мети, стосунків;
  • основне, що ви повинні показати у спілкуванні – вашу щиру зацікавленість життям своєї дорослої дитини (як змінилось її життя після вступу до коледжу).

Будьте зацікавлені

  • найближчі друзі вашої доньки чи сина:  познайомтесь з ними, запросіть до себе;
  • чи вистачає часу на відпочинок, хобі, спорт?
  • подобаються їм ризиковані розваги та звички?
  • наблизьтесь до питання, яке є дуже важливим: варіанти наслідків ризикованих вчинків, пропозицій, розваг, спроб, стосунків, подорожей, знайомств, особливо віртуальних;
  • поважайте і сприймайте життя вашої дитини. Не говоріть: «А я у твоєму віці….» Спробуйте знайти точки дотику відносно віку: перші почуття, розчарування, життя у гуртожитку, спокуси і дружба.

Вмійте вибачатись і пробачати

  • не забувайте просити ваших дітей про допомогу у будь-якій, але конкретній справі;
  • не бійтесь визнавати власні помилки і пробачать власних дітей;
  • у ваших стосунках повинна переважати конкретика питань, дій, результатів, а не «все» і «взагалі»;
  • не заплющуйте очі на реальні загрози, обставини у стосунках та поведінці ваших дітей;
  • вчить їх у разі потреби звертатись за допомогою;
  • «не рубайте з плеча»: «згарячу» не приймайте серйозних рішень за своїх дорослих дітей. Оптимальний варіант і вихід – рішення спільне, мотивоване та усвідомлене;
  • не забувайте, що інформаційний простір навколо є надзвичайно потужним, інтервентним, часто небезпечним, тому таким захопливим для молоді; а ще безмежним і беззаборонним.

А тепер головне!

Альтернатива цьому, яка відсутня у неосяжному просторі Інтернету, це ваша батьківська любов, родинне тепло і ваші слова :

«Давай сядемо і поговоримо.
Мені так потрібна твоя підтримка.
А мама зараз принесе нам чай».

До цього ж –  у найскладнішій ситуації є завжди варіанти виходу. Прикладіть зусиль разом і оберете вірний.

Далі буде.

З повагою викладач загальної та медичної психології А.П. Зюкіна
Варто вашої уваги, батьки, –  зараз, як ніколи!

Простір особистої безпеки ваших дорослих дітей має бути надійним.

Його складові:

  1. «Перша лінія захисту» – сім’я. До неї завжди можна повернутись із радістю, тривогою, новинами і провинами. Сім’я – основний прихисток розуміння і любові. У вас саме так? Діти приходять додому з вірою на порозуміння?
  2. Ваша з дітьми «гаряча лінія» – це можливість зв’язку в будь-який момент часу дітей і батьків. Це не обговорюється, а автоматично закладено в свідомості. Відповідати на дзвінок батьків і навпаки. Майте «під рукою» номери телефонів друзів і подруг.
  3. Ви ніколи не говорили своїм дітям: «Де ти взявся на мою голову?», «В кого ти вдався?» або «На кого ти схожий?»
  4. Тепло і любляче попри всякі проблеми ви можете сказати сину або донці: «Ну щоб ми без тебе робили», «Ти моя надія».

Конкретні небезпеки, які можуть загрожувати вашим дітям

  • нічні вулиці;
  • віртуальні знайомства;
  • експромти з невідомими напоями та цигарками;
  • ризиковані пішохідні переходи;
  • провокації конфліктів…

Ви впевнені, що ваші діти мають інтереси, бажання, які наповнюють їх життя сенсом? Не пропустіть, будь ласка, коли ваші діти стануть байдужими і невиразними, або зневіреними чи роздратовано-недоторканими… Вони мають бути навчені просити про допомогу або розповісти про наболіле.

Без цього ніяк!!!

Не соромтесь і самі просіть дітей про підтримку, прояв любові і тепла. Не соромтесь і не ховайте почуттів. У найтемніші моменти доведіть, що світ повний тепла і маленьких простих радощів. Знайдіть їх разом з дітьми.

Поважайте почуття дорослих дітей. Не матеріалізуйте їх і не ідеалізуйте; не підштовхніть їх ненароком до ранніх стосунків, які принесуть не море «емоцій», а море «проблем». Виховання почуттів – процес особистого прикладу.

Усі складові простору особистої безпеки можуть бути інші, але тільки такий надійний «простір» є шляхом у майбутнє.

Наші діти заслуговують на реальне продуктивне майбутнє. В їх життєвому успіху «левова» частка ваша, шановні батьки.

 З повагою викладач загальної та медичної психології А.П. Зюкіна